Жежеря Олександр Юхимович

Бланк_Жежеря


Нагороди:

hero_star orden_lenina

medal_otvaga

 

 


Коротка біографія:

Закінчив курси бджолярів. Працював у колгоспі завідуючим пасікою. У 1941 році Олександр з дружиною і двома дітьми опинився в окупації. Гнув спину на гітлерівців. Крім роботи на пасіці, поліцаї залучали його в числі інших мирних жителів до різних трудових повинностей: рубка і доставка лісу, робота на ґрунтових дорогах, будівництво польових укріплень. За 2,5 довгих роки окупації Жежеря бачив багато звірств, які принесла з собою нова гітлерівська влада. І коли його село було звільнене від окупантів, він відразу попросився зарахувати його до лав визволителів.

Кулеметник Жежеря відзначився в перших же боях на початку січня 1944 року по звільненню міста Кіровограда. Беручи участь у танковому десанті, він на вулицях міста вогнем кулемета знищив чимало гітлерівців. За доблесть у цих боях Олександр був нагороджений медаллю «За Відвагу».

Навесні 1944 року 289-й гвардійський стрілецький полк 97-ї гвардійської стрілецької дивізії вів наступальні бої в Правобережній Україні. 22 березня 1944 року він вийшов на берег Південного Бугу і з ходу форсував його. У селі Покутине на правому березі річки були захоплені 3 крайніх будиночка. До полудня полк захопив плацдарм понад кілометр завширшки і стільки ж приблизно в глибину. У боях на плацдармі знову відзначився кулеметний розрахунок Жежері. Разом зі своїми помічниками гвардії рядовими Федоровим, Сіваком та Луньовим він у числі перших форсував Південний Буг і вогнем свого кулемета успішно прикривав переправу підрозділів полку через річку. Весь день супротивник робив відчайдушні контратаки, прагнучи відвоювати захоплений плацдарм і скинути радянських бійців в річку. У боях біля села Токарівка «Максим» Жежері не встигав вихолоняти.

Наступ радянських військ розвивався успішно. 13 квітня 1944 року вони досягли річки Дністер. Вночі Жежеря зі своїми кулеметниками в числі перших в районі села Пугочени Григоріопольського району республіки Молдавії переправився на західний берег. Десантники відбили кілька контратак противника і забезпечили переправу інших підрозділів. Після цього Жежеря брав участь в боях з розширення плацдарму.

24 квітня 1944 року гітлерівці, підтягнувши великі сили, перейшли в потужний наступ на захисників дністровського плацдарму. 1-й батальйон 289-го гвардійського стрілецького полку відбив 12 лютих атак супротивника. Жежеря обрав вогневу позицію під підбитим фашистським танком і звідти поливав вогнем насідаючих гітлерівців. Один з номерів розрахунку був поранений і відправлений у тил. Поранило в руку і Жежерю, але він швидко перев’язав рану і знову ліг за кулемет.

Під час однієї з контратак під кінець 26 квітня 1944 року гвардії сержант Жежеря був відрізаний від своїх і опинився в оточенні. Але він не розгубився, продовжуючи холоднокровно вести кулеметний вогонь по ворогу. Знищивши до роти гітлерівців, Олександр вибрався з оточення.

У травневі дні по всій дивізії була поширена листівка з портретом О.Ю.Жежері. Гравюру для кліше виконав художник дивізійної газети «Героїчний похід». Напис свідчив: «Герой-кулеметник Олександр Жежеря. За два місяці боїв знищив 343 гітлерівця. Був три рази поранений, але не покидав поля бою».

Відразу ж після запеклих боїв на Дністровському (Пугоченському) плацдармі, в кінці квітня, командування полку і дивізії представило гвардії сержанта Жежерю Олександра Юхимовича до вищої нагороди Вітчизни – звання Героя Радянського Союзу.

В кінці червня 1944 року 5-а гвардійська армія була передана до складу 1-го Українського фронту та після передислокації і відпочинку 4 серпня 1944 року переправилася на Сандомирський плацдарм на річці Вісла. Почалися запеклі бої на плацдармі. 13 серпня 1944 року 289-му гвардійському полку було поставлено завдання вибити гітлерівців із села Оглендув, захопити ділянку шосейної дороги Шідлув – Курзовенка і до результату дня вийти на підступи до польського міста Поник. Надіслана в підкріплення штрафна рота капітана Авілкіна пішла на штурм і в рукопашній сутичці потіснила гітлерівців на околицю Оглендува. Кинуті в бій батальйони довершили справу. Гітлерівське командування не хотіло змиритися з втратою Оглендува і робило одну атаку за іншою. Тільки до полудня довелося відбити 5 ударів піхоти при підтримці 10 танків. Жежері зі своїм розрахунком «Максима» висунувся вперед, зайняв зручну позицію і, відкривши прицільний вогонь, косив німців. Нарешті, ті злякалися й почали бігом відходити. У цей час німецький танк, що стояв у засідці в лісі, відкрив по кулемету сержанта вогонь. Після розриву другого снаряду, посланого з танкової гармати, кулемет відкинуло вибухом, а Жежеря був смертельно поранений…

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року гвардії сержантові Олександру Юхимовичу Жежері було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Похований Герой в польському селі Конемлоти Келецького воєводства. На обеліску російською та польською мовами пізніше був вибитий напис «Герой Радянського Союзу гвардії сержант Жежеря Олександр Юхимович загинув смертю хоробрих за визволення Польщі від німецьких окупантів 13 серпня 1944».

Його станковий кулемет «Максим» №0184 випуску 1943 року в кінці 1944 року був відправлений до Москви і став експонатом Центрального музею Збройних Сил СРСР.

Наказом Міністра оборони СРСР О.Ю.Жежеря навічно зарахований до списків особового складу 289-го гвардійського стрілецького полку.

Рідне село – Ворошилівка – було перейменовано на честь Героя в Олександрівку.



sourceДжерела інформації:

Tagged . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

  • Хостинг