Справа СС-унтерштурмфюрера Тойбнера

В листопаді 1941 року ремонтний взвод 1-ї мотопіхотної бригади СС (1. SS-Infanterie-Brigade. (mot)) розстріляв в Олександрії 459 євреїв. Командував розстрілами CC-унтерштурмфюрер Макс Тойбнер (Max Täubner). Цей військовий злочинець-садист увійшов в історію тим, що всупереч наказам вищого командування СС не залишати документальних слідів знищення євреїв, під час розстрілів єврейського населення Кіровограда та Олександрії зафотографував, як його підлеглі розважали себе побиттям нещасних, примушували їх бити один одного і т.п.. За вироком вищого суду СС і поліції у Мюнхені від 24 травня 1943 року Тойнбер отримав 10 років тюремного ув’язнення у концентраційному таборі Маутхаузен, звідки був випущений у лютому 1945 року за особистою вказівкою рейхсфюрера СС Г.Гіммлера.

Вирок Вищого суду СС і поліції у справі СС-унтерштурмфюрера [лейтенанта] Макса Тойбнера від 24 травня 1943 року в скороченому, звісно, вигляді. В округлих дужках подано оригінальне написання німецьких імен та термінів, в квадратних – примітки і пояснення перекладача.

1) Обвинувачений є фанатичним ворогом євреїв. Прямуючи на Східний фронт він поставив перед собою мету «вкласти», по можливості, 20 000 євреїв. У серпні 1941 року він був приданий зі своїм ремонтним взводом 1-й бригаді СС, 8 вересня 1941 року він відбув з Аріса (Arys), Східна Пруссія, і 12 вересня прибув до м.Новоград-Волинський [Житомирська обл.]. Від українського бургомістра він дізнався, що в місцевій в’язниці перебуває понад 300 євреїв; бургомістр просив їх розстріляти. Обвинувачений чув про те, що Вермахт видає єврейкам довідки про те, що вони не єврейки. Оскільки, на його думку, вермахт був занадто сентиментальний, він вирішив провести екзекуцію силами свого взводу. За межами населеного пункту силами української міліції був викопаний рів, біля якого євреї – чоловіки, жінки і діти – повинні були стати на коліна. Потім вони були по команді застрелені пострілами в потилицю зблизька.

17 жовтня 1941 року обвинувачений прибув зі своїм взводом у с.Шолохове [Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.]. Тут він почув, що євреї говорять про те, щоб підпалити «колектив»; також дві українки підірвалися на мінах і були тяжко поранені. З цих причин обвинувачений і тут здійснив за власним рішенням розстріл євреїв. У той час як у Новограді-Волинському було розстріляно 319 євреїв, тут їх було 191. Могила знаходилася в чагарнику, так що екзекуція не могла спостерігатися сторонніми особами. СС-унтершарфюрер [унтер-офіцер] Мюллер, що не належав до частини обвинуваченого, але отримав від останнього дозвіл взяти участь у розстрілі, виривав при цьому дітей з рук матерів і, тримаючи їх в руці, розстрілював і кидав в могилу. Хоча обвинувачений і зажадав у Мюллера пояснень з приводу такого методу, але в підсумку надав йому свободу дій.

У період з 22 жовтня до 12 листопада 1941 обвинувачений стояв зі своїм взводом в маленькому місті Олександрія. Там він дізнався, що більшість євреїв були «переселені», проте в місті все ще є євреї, які до сих пір ховалися від «переселення». Він також чув чутки, що євреї збираються отруїти криниці. Тому, якщо вже через погоду і стану доріг він застряг в місті зі своїм взводом і не мав чим зайнятися, вирішив очистити Олександрію від євреїв. Він віддав наказ зібрати всіх євреїв в розташування свого підрозділу. Члени Імперської трудової служби (RAD) висловили готовність вирити рови для розстрілу. В Олександрії було розстріляно 459 євреїв.

У той час як розстріли в Новограді-Волинському та Шолоховому протікали у відносно впорядкованій формі, в Олександрії мали місце огидні ексцеси. Євреїв, які повинні були пиляти дрова для приміщень, які вони займають взводом, били під приводом того, що ті не працюють як слід. Їх били при цьому також і лопатами, в чому відзначився насамперед СС-штурмман [єфрейтор] Акерманн (Ackermann). СС-штурмман Вюстгольц (Wuestholz) вимагав від євреїв, бити один одного до смерті, обіцяючи, що той, хто виживе у поєдинку, не буде розстріляний. Євреї дійсно били один одного, хоча і не до смерті. Обвинувачений брав участь в побитті і сам, зокрема, бив єврейок батогом по обличчю. Перед розстрілом євреїв також били в погребі біля розташування взводу. Один раз кілька євреїв повинні були знести дерев’яну будівлю. При цьому було влаштовано так, щоб вона впала і люди були поховані під уламками. При цьому євреї були хоча і поранені, але не вбиті. Розстріли не проходили тепер в упорядкованій формі, у багатьох випадках окремі євреїв після побиття було просто застрелено за рогом. Один раз за бажанням обвинуваченого єврей був повішений.

У той час як військовослужбовці ремонтного взводу в Новограді-Волинському та Шолоховому охоче погоджувалися на пропозицію обвинуваченого взяти добровільну участь у розстрілах, оскільки вони вважали це необхідним з політичних міркувань, в Олександрії більшість, насамперед старші за віком, були незгодні з тим, який характер прийняли дії, і опинилися у конфлікті зі своєю совістю.

Tagged , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

  • Хостинг