Підсумовуючи сезон 2013 року

За минулий польовий сезон 2013 року олександрійським пошуковим загоном “Патріот” були знайдені і вилучені з землі рештки 44 воїнів радянської армії. Так званий “лежак” виявили ранньою весною в селі Млинок Онуфріївського району. За цей же час їх кіровоградські колеги, пошуковий загін “Пам’ять”, виявили 116 полеглих бійців – під Кіровоградом , Олександрією , Новгородкою.

19918023ea8d

Олександрійський загін “Патріот” на церемонії перепоховання останків радянських солдат в с.Успенка Онуфріївського району

Таким чином, у загальному підсумку вдалося підняти з небуття 160 солдатів, чиї тіла животіли далеко від людської пам’яті на сільгоспполя , в балках і лісах.

27 вересня останки дбайливо поклали в червоні труни, і дохоронили в Братську могилу села Успенки Онуфріївського району. Був молебень, салют, поминальні промови, корзини та b9066276c99fпрості квіти. Все честь – честю. Ось, тільки 160 – уявіть цифру!! – всі до одного залишилися невідомими. І таке відбувається щороку. Що заважає встановити їх особи?

Як пояснює керівник олександрійського пошукового загону “Патріот” Володимир Труш, причин тут декілька. А головна – незадовільна турбота радянської армії про збереження ідентифікаторів цієї самої пам’яті.

– Чому неможливо встановити особи солдатів? По-перше, це сам медальйон, який вдавав із себе паперову записку в ебонітовій капсулі. Мало того, що капсули “не видно” металошукачам, за час, що минув з війни, вони прийшли в повну непридатність. Але проблема навіть не в їх збереженості, а в тому, що такі медальйони проіснували недовго, лише до 1942 року, а потім їх скасували. Ми ж, переважно, знаходимо трупи, що залишилися після боїв 1943 року, коли йшло звільнення Кіровоградщини, – розповідає Труш.

Медальйони були зняті з постачання армії рішенням заступника наркома оборони СРСР Хрульова в 1942 році, а особистості солдатів передбачалося засвідчувати червоноармійськими книжками.

– Зрозуміло, що наявні у солдатів книжки зотліли. Сімдесят років під землею для паперового предмета – нестерпні випробування. Деякі солдати робили саморобні медальйони – записка, покладена в гільзу. Іноді ми їх знаходимо, але в цьому році не було. Часто солдатам, призваним до строю після звільнення з окупації не встигали видавати навіть книжки – вони гинули в першому ж бою. Гинули без обмундирування – в домашньому светрі, валянках, – сумно підводить підсумок Труш.

qxdx4ko7k8j1 i7zqwtbdykni

А тим часом німецькі медальйони, зроблені з нержавіючого металу, на якому вибиті дані про солдата Вермахту, в більшості збереглися до сьогоднішнього дня. Цей штрих не применшує гідностей радянської армії – переможниці, а лише пояснює сумну ситуацію, чому тисячі могил в Україні є могилами бійців, чиї імена звучать почесно і пишномовно, але уніфіковано – Невідомий солдат, який захищав Батьківщину.


Джерело: “Моя Александрия”

Tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

  • Хостинг